Росія та Україна — не одне й те саме

Чому це питання важливе

Якщо ви спілкуєтеся з жінкою з України й називаєте її росіянкою, ви припускаєтеся помилки, яку вона помітить одразу. Якщо ви спілкуєтеся з жінкою з Росії й вважаєте, що вона поділяє всі погляди, про які ви читали в новинах, ви припускаєтеся іншої помилки. Обидві помилки мають одне коріння: звичку сприймати величезний регіон як єдиний моноліт.

Росія та Україна мають довгу й нерідко болісну спільну історію, близькі мови та чимало побутових звичаїв, тож плутанина зрозуміла. Але це окремі суверенні держави з різними урядами, різними національними наративами й різними способами говорити про себе. Відколи 2022 року почалася війна, ця різниця стала значно помітнішою в повсякденних розмовах. У цьому путівнику основні відмінності пояснено простими словами, без політичних оцінок, окрім усталених фактів.

Усе, що викладено нижче, описує тенденції серед мільйонів людей. Жодна окрема людина не вкладається в таке узагальнення. Користуйтеся путівником, щоб ставити кращі запитання, а не щоб передбачати відповіді.

Дві країни, дві ідентичності

Україна — найбільша країна, що повністю лежить у межах Європи; Росія — найбільша країна у світі. Населення, регіони та історія цих країн дуже різні за масштабом, і цей масштаб позначається на повсякденному житті.

Кілька пунктів варто сформулювати чітко:

• Україна проголосила незалежність у 1991 році, коли розпався Радянський Союз, і відтоді є незалежною державою. Росія в той самий момент стала Російською Федерацією, головною державою-спадкоємицею СРСР.
• Обидві країни входили до складу Радянського Союзу, що залишило спільні звички: подібні багатоповерхівки, подібні шкільні системи для старших поколінь, подібні повсякденні вислови, спільну любов до певних страв.
• Українці визначають себе як українців, а не як відгалуження чогось іншого. Для багатьох в Україні це дуже важливо, а війна посилила це відчуття.
• Росіяни теж не є єдиною групою. До складу Російської Федерації входять численні народи: татари, башкири, чеченці, буряти, якути й ще десятки інших. У російській мові є два слова — русский (етнічний росіянин) і российский (громадянин Росії), які англійська передає одним словом Russian.

Жінка, яка каже, що вона з України, і та, що каже, що вона з Росії, цілком можуть мати схожі смаки щодо фільмів, але зазвичай по-різному розповідатимуть про свою країну, своє місто й історію своєї родини. Дайте їй описати це самій.

Порівняння пліч-о-пліч

У таблиці порівняно загальні риси. Це відправна точка для цікавості, а не стереотип, який слід прикладати до людей.

Два застереження щодо таблиці. По-перше, «офіційно з 2023 року» стосовно дати українського Різдва означає зміну, ухвалену парламентом України того року; на практиці це залежить від родини та церкви, тож краще запитати, ніж припускати. По-друге, страви постійно перетинають кордон: борщ, пельмені й салати, які подають на свята, їдять в обох країнах, і люди з обох боків пишаються власним варіантом.

Регіони важать більше, ніж нації

Хто жив у великій країні, знає, що на запитання «звідки ви?» відповідь довга. Тут це ще очевидніше.

В Україні захід (Львів, Івано-Франківськ, Ужгород, Карпати) має сильну традицію греко-католицьких і римо-католицьких церков, історію, що частково була пов’язана з Австро-Угорщиною та Польщею, і україномовну більшість. Центр (Київ, Полтава, Черкаси) нерідко вважають серцевиною української народної культури. Схід і південь (Харків, Дніпро, Одеса, Запоріжжя) більш урбанізовані й індустріальні, історично більш російськомовні, з виразними власними місцевими ідентичностями. Одеса, зокрема, відома своїм гумором, портовим поєднанням культур і власним говором.

У Росії жінка з Санкт-Петербурга, жінка з містечка в Сибіру та жінка з Кавказу можуть відрізнятися так само, як три європейки з трьох різних країн. Москва і Санкт-Петербург разом не описують країну, як і жодне інше окреме місто.

Практичний висновок: запитання «з якого ви міста і яке воно?» — кращий початок розмови, ніж будь-які припущення про всю країну. Люди зазвичай охоче розповідають про місце, де виросли.

Мова та ідентичність

Ці мови споріднені, обидві належать до східнослов’янської групи, але не є діалектами одна одної. Носій однієї розуміє чимало з іншої, приблизно як іспанець розуміє дещо з португальської, проте лексика, вимова й граматика відрізняються, а для багатьох людей вибір мови — це заява про ідентичність. Окремий путівник про мови, імена та ідентичність розглядає це докладно, зокрема те, як пишуться імена й назви міст.

Багато людей в Україні виросли, розмовляючи вдома російською або двома мовами, а згодом вирішили частіше користуватися українською в повсякденному житті. Інші цього не змінювали. Не припускайте, якою мовою вона воліє спілкуватися; запитайте й користуйтеся нею, коли можете.

Повсякдення та цінності: де узагальнення допомагають, а де підводять

Ви натрапите на статті, які стверджують, що «російські жінки» або «українські жінки» всі цінують те саме, зазвичай описуючи їх як традиційніших, сімейніших чи відданіших, ніж жінки деінде. Ставтеся до таких тверджень з підозрою з трьох причин.

1. Вони рідко ґрунтуються на доказах. Здебільшого вони повторюють одне одного. Твердження, що нація з десятків мільйонів людей поділяє один набір цінностей, не може підтвердити жодне опитування.
2. Вони лестять, щоб продати. Описи, які зображують жінок винятково поступливими, як правило, пишуть люди, що заробляють на знайомствах. Лестивий стереотип усе одно лишається стереотипом, і він може привести до очікувань, яких не виправдає жодна реальна людина.
3. Вони ігнорують зміни. Жінка років тридцяти в Києві чи Москві, імовірно, вчилася, працювала, подорожувала й сформувала власні погляди, як і будь-хто інший.

Те, що можна сказати впевнено, скромніше. В обох країнах родина часто посідає велике місце в повсякденні: бабусі й дідусі зазвичай допомагають із дітьми, родичі збираються часто, а великий стіл — звичайний спосіб виявити прихильність. Гостинність загалом щедра. Квіти — стандартний подарунок, і чоловіки мають приносити їх на першу зустріч, завжди непарну кількість стебел, оскільки парна традиційно призначена для похорону. Багато людей також роззуваються, заходячи до оселі, і чекають того самого від гостей.

Поза цими дрібними звичками чесна відповідь така сама, як і всюди: усе залежить від людини.

Як ці дві країни думають одна про одну

Це найскладніша частина для викладу, тому її обмежено тим, що не викликає суперечок. Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року, і на момент написання війна триває. Уряди, суди й міжнародні організації зробили щодо неї чимало офіційних заяв, які цей путівник не повторює. Для людини, що будує особисті стосунки, важливе інше, людське: багато родин розділені кордонами, поглядами або й тим, і другим. Дружба та шлюби між людьми з двох країн зазнали випробувань. Дехто перестав спілкуватися з родичами.

Тому:

• Не просіть жінку з жодної з країн захищати чи пояснювати свій уряд. Вона — не її уряд.
• Не висловлюйте думок про війну як перший хід. Якщо вона сама порушить цю тему, спершу вислухайте.
• Не жартуйте про це й не ставтеся до теми як до предмета легкої цікавості. Для багатьох людей це центральний факт життя.
• Ніколи не вживайте назву іншої країни як образу, дотепну кінцівку чи порівняння.

Путівник про знайомства під час війни розглядає практичний бік, зокрема умови подорожей і причини, через які відеодзвінки уриваються.

Запитання, що відкривають розмову й не ображають

Ось запитання, які годяться в обох випадках, бо запрошують її визначити себе самій:

• У якому місті ви виросли і чого вам там бракує?
• Якими мовами ви розмовляєте вдома та з друзями?
• Які свята найважливіші у вашій родині і як ви їх святкуєте?
• Яку страву готує ваша родина, що її мені варто спробувати?
• Що ви вивчали і чим займаєтеся тепер?

Зверніть увагу, що жодне з них не містить слів «російська» чи «українська». Це навмисно.

Запитань слід уникати

• «Чим російські та українські жінки відрізняються від західних?» Воно припускає різницю, якої ви ще не зустріли.
• «Ви справді українка чи росіянка?» Воно натякає, що вона неправильно визначає себе.
• «Ви хочете виїхати зі своєї країни?» Воно припускає мотив і може звучати як рекламна фраза.
• Будь-яке запитання про її доходи, обставини її родини чи документи на початку розмови.

Що слід пам’ятати

• Росія та Україна — різні країни, і ця різниця є джерелом гордості та чутливості.
• Обидва населення різноманітні за регіонами, мовами, релігією й поколіннями.
• Звичаї, описані в статтях, — це тенденції, а не правила.
• Запитуйте, слухайте й дозвольте їй самій описати свою країну та себе.

Якщо хочете зрозуміти, як працює вибір мови, прочитайте наступний путівник про мови, імена та ідентичність. Для порівняння календаря й кухні дивіться свята і застілля.